Це я і ти, це ти і я -
Єдина й віддана сім'я
І пам'ятаєш, як колись,
У юні мрійливі роки,
Ми разом подумки неслись,
Минаючи лихі віки?
Як, повертаючись додому,
До тебе у хиткі долоні,
Я відчував блаженну втому
І вільний внутрішній вогонь...
Де я і ти, де ти і я?
Немає нас біля вівтаря.
І, на відміну від птахів,
Нема в нас спільного гнізда,
Немає стоптаних шляхів
І вся земля немов чужа.
Хоч серце я твоє люблю
Й навряд чи хочу жить без нього,
Й якось тебе там віднайду,
Та поки що не маю змоги.
Ось я і ти, ось ти і я -
В провалля мчить й не бачить вороття.
Все, що колись було, зникає,
Та з кожним кроком сподіваюсь,
Що доля знов нас поєднає.
Збираю сили, та, нажаль,
Злі язики годують брудом,
Обманом втоплюють в роздорі,
Торочать про нове минуле
Й застерігають від повторів.
Це я і ти, хоч і єдина,
Проте вже майже зруйнована країна.
- Микола Кривонос
Я и ты
Это я и ты, это ты и я,
Единая и верная семья.
И помнишь, как когда-то
В юные мечтательные годы
Мы вместе мысленно неслись,
Минуя недобрые века.
Как возвращаясь домой,
К тебе в зыбкие ладони,
Я чувствовал блаженную усталость
И свободный внутренний огонь.
Где я и ты, где ты и я?
Нет нас возле алтаря.
И в отличие от птиц,
Нет у нас общего гнезда,
Нет вытоптанных троп,
И вся земля словно чужая.
Хоть сердце я твоё люблю ("Хоть в сердце" по-русски, но тогда 2-ая строка будет бессмысленной. Хотя вообще странная строфа)
И едва ли хочу жить без него
И однажды там тебя найду,
Но пока что не могу.
Вот я и ты, вот ты и я
Мчим в пропасть и не видим возврата.
Всё, что когда-то было, исчезает,
И с каждым шагом надеюсь,
Что судьба снова нас соединит,
Собираю силы, но к сожалению
Злые языки кормят грязью,
Обманом топят в раздоре,
Твердят о новом прошлом
И предостерегают от повторов.
Это я и ты, хоть и единая,
Но уже разрушенная страна.
Єдина й віддана сім'я
І пам'ятаєш, як колись,
У юні мрійливі роки,
Ми разом подумки неслись,
Минаючи лихі віки?
Як, повертаючись додому,
До тебе у хиткі долоні,
Я відчував блаженну втому
І вільний внутрішній вогонь...
Де я і ти, де ти і я?
Немає нас біля вівтаря.
І, на відміну від птахів,
Нема в нас спільного гнізда,
Немає стоптаних шляхів
І вся земля немов чужа.
Хоч серце я твоє люблю
Й навряд чи хочу жить без нього,
Й якось тебе там віднайду,
Та поки що не маю змоги.
Ось я і ти, ось ти і я -
В провалля мчить й не бачить вороття.
Все, що колись було, зникає,
Та з кожним кроком сподіваюсь,
Що доля знов нас поєднає.
Збираю сили, та, нажаль,
Злі язики годують брудом,
Обманом втоплюють в роздорі,
Торочать про нове минуле
Й застерігають від повторів.
Це я і ти, хоч і єдина,
Проте вже майже зруйнована країна.
- Микола Кривонос
Я и ты
Это я и ты, это ты и я,
Единая и верная семья.
И помнишь, как когда-то
В юные мечтательные годы
Мы вместе мысленно неслись,
Минуя недобрые века.
Как возвращаясь домой,
К тебе в зыбкие ладони,
Я чувствовал блаженную усталость
И свободный внутренний огонь.
Где я и ты, где ты и я?
Нет нас возле алтаря.
И в отличие от птиц,
Нет у нас общего гнезда,
Нет вытоптанных троп,
И вся земля словно чужая.
Хоть сердце я твоё люблю ("Хоть в сердце" по-русски, но тогда 2-ая строка будет бессмысленной. Хотя вообще странная строфа)
И едва ли хочу жить без него
И однажды там тебя найду,
Но пока что не могу.
Вот я и ты, вот ты и я
Мчим в пропасть и не видим возврата.
Всё, что когда-то было, исчезает,
И с каждым шагом надеюсь,
Что судьба снова нас соединит,
Собираю силы, но к сожалению
Злые языки кормят грязью,
Обманом топят в раздоре,
Твердят о новом прошлом
И предостерегают от повторов.
Это я и ты, хоть и единая,
Но уже разрушенная страна.