Палаючі очі чорного лісу
Крізь темряву ночі дивляться у світ.
На дубі столітньому ворон старезний,
Він бачив багато страждань людських.
Багряна зоря розпочне день наступний,
День повний відваги й запеклої січі.
Та раптом кров тепла з ран моїх хлине,
І наче притисне до неньки-землі.
І чорні зіниці очей потьмянілих,
Без жодної тіні страху згасаючи,
До країни великих Богів відпливаючи,
Востаннє побачать світ сонця та неба.
Чорний шлях крізь дерева в могутньому лісі.
Лісі древньому, що бачив пращурів битви.
Таємниці стародавні він у тіні зберігає,
Та криваві рани в чорній імлі.
Доля стискає серце тремтяче.
Вирує гаряча кров у жилах.
Нібито птах летить білокрилий,
Притискаючи до землі тіло.
__________________________________
Palayuchi ochi chornoho lisu
Krizʹ temryavu nochi dyvlyatʹsya u svit.
Na dubi stolitnʹomu voron stareznyy̆,
Vin bachyv bahato strazhdanʹ lyudsʹkykh.
Bahryana zorya rozpochne denʹ nastupnyy̆,
Denʹ povnyy̆ vidvahy y̆ zapekloï sichi.
Ta raptom krov tepla z ran moïkh khlyne,
I nache prytysne do nenʹky-zemli.
I chorni zinytsi ochey̆ potʹmyanilykh,
Bez zhodnoï tini strakhu z·hasayuchy,
Do kraïny velykykh Bohiv vidplyvayuchy,
Vostannye pobachatʹ svit sontsya ta neba.
Chornyy̆ shlyakh krizʹ dereva v mohutnʹomu lisi.
Lisi drevnʹomu, shcho bachyv prashchuriv bytvy.
Tayemnytsi starodavni vin u tini zberihaye,
Ta kryvavi rany v chorniy̆ imli.
Dolya styskaye sertse tremtyache.
Vyruye haryacha krov u zhylakh.
Nibyto ptakh letytʹ bilokrylyy̆,
Prytyskayuchy do zemli tilo.
Крізь темряву ночі дивляться у світ.
На дубі столітньому ворон старезний,
Він бачив багато страждань людських.
Багряна зоря розпочне день наступний,
День повний відваги й запеклої січі.
Та раптом кров тепла з ран моїх хлине,
І наче притисне до неньки-землі.
І чорні зіниці очей потьмянілих,
Без жодної тіні страху згасаючи,
До країни великих Богів відпливаючи,
Востаннє побачать світ сонця та неба.
Чорний шлях крізь дерева в могутньому лісі.
Лісі древньому, що бачив пращурів битви.
Таємниці стародавні він у тіні зберігає,
Та криваві рани в чорній імлі.
Доля стискає серце тремтяче.
Вирує гаряча кров у жилах.
Нібито птах летить білокрилий,
Притискаючи до землі тіло.
__________________________________
Palayuchi ochi chornoho lisu
Krizʹ temryavu nochi dyvlyatʹsya u svit.
Na dubi stolitnʹomu voron stareznyy̆,
Vin bachyv bahato strazhdanʹ lyudsʹkykh.
Bahryana zorya rozpochne denʹ nastupnyy̆,
Denʹ povnyy̆ vidvahy y̆ zapekloï sichi.
Ta raptom krov tepla z ran moïkh khlyne,
I nache prytysne do nenʹky-zemli.
I chorni zinytsi ochey̆ potʹmyanilykh,
Bez zhodnoï tini strakhu z·hasayuchy,
Do kraïny velykykh Bohiv vidplyvayuchy,
Vostannye pobachatʹ svit sontsya ta neba.
Chornyy̆ shlyakh krizʹ dereva v mohutnʹomu lisi.
Lisi drevnʹomu, shcho bachyv prashchuriv bytvy.
Tayemnytsi starodavni vin u tini zberihaye,
Ta kryvavi rany v chorniy̆ imli.
Dolya styskaye sertse tremtyache.
Vyruye haryacha krov u zhylakh.
Nibyto ptakh letytʹ bilokrylyy̆,
Prytyskayuchy do zemli tilo.