слова - Федір Млинченко, музика - Ірина Білик
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже.
Ще весна,
Але сніг на світанку .
Занесе кожне слово і крок.
Я піду - мало часу до ранку,
Не згуби мій терновий вінок.
Приголуб
Ти мене поцілунком
Ще хоч раз, тільки раз.
Влився біль мій
Отруєним трунком
До кохань і образ.
Досить вже,
Через дні, через ночі
Все мине, наче сни, відлетить.
Загасити я вогнище хочу.
Бачиш,
Попіл за вітром летить.
Годі вже.
Пізно вже.
Слів твоїх я не чую,
Годі вже, ти прости.
В серці - сум,
Але я не жалкую,
Не тримай, відпусти.
Хтось мені,
Мов карання, наврочив.
На коханні чорніють хрести,
Я в тобі залишитись не хочу.
Сил нема,
Не тримай, відпусти. Годі вже.
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже...
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже.
Ще весна,
Але сніг на світанку .
Занесе кожне слово і крок.
Я піду - мало часу до ранку,
Не згуби мій терновий вінок.
Приголуб
Ти мене поцілунком
Ще хоч раз, тільки раз.
Влився біль мій
Отруєним трунком
До кохань і образ.
Досить вже,
Через дні, через ночі
Все мине, наче сни, відлетить.
Загасити я вогнище хочу.
Бачиш,
Попіл за вітром летить.
Годі вже.
Пізно вже.
Слів твоїх я не чую,
Годі вже, ти прости.
В серці - сум,
Але я не жалкую,
Не тримай, відпусти.
Хтось мені,
Мов карання, наврочив.
На коханні чорніють хрести,
Я в тобі залишитись не хочу.
Сил нема,
Не тримай, відпусти. Годі вже.
Не тримай
Мене більше в долонях,
Не тримай, не тримай.
Годі вже,
Набулась я в полоні,
Годі вже, годі вже...