Котилась, ген, голова,
У голові гарцювався леґінь,
В руках у легіня трут і кремінь,
Навколо вже палає трава.
Над головою - іржавий дзвін,
В очах у неї - країна болі
І в тій країні повії волі жнуть
Перезрілий полин.
Піє в мороці стоголосий птах,
Як звіє морок - то сам зітліє
І власним тліном міста покриє
Та й спочине в степах.
Силою долі,
Великоднем,
Красно вінчались
Біль із Вогнем.
Навколо Болі
Вінчаної
Цвинтарем диким
Грають вогні.
Котилась голова повз ті вогні.
Заблукали вогні та й під самі зорі.
І в тому наче веселому горі -
Плач світами.
Силою долі,
Великоднем...
Скривдженого дня
Не зріє світом вже голова,
Не піє птах - нині спочиває.
Тліном проміння грає -
Світає.
Силою долі,
Великоднем,
Красно вінчались
Біль із Вогнем.
Навколо Болі
В чистому полі -
Древньому лоні -
Світає.
____________________________
Навський Великдень - Великий четвер перед Великоднем, точніше - Великдень покійників, день мерців. За народними уявленнями, Бог дозволяє тричі покійникам повертатись з потойбічного світу: у Великий четвер, коли цвіте жито на Зелені свята і на Спаса. У Навський Великдень покійники відпускаються, аби ще раз покаятись у гріхах. Цього дня вони не бояться ані хреста, ані молитви, іноді приходять до ворогів, щоб помститись їм.
Тут виникають образи, незалежно від самого свята. Якщо тут вчепитися за якийсь конкретний образ, то все буде зрозуміло.
Іншим разом про цю ж пісню:
Навський Великдень - день, коли Бог дозволяє навкам спокутувати свої гріхи в церкві. У цей день небезпечно виходити на вулицю, бо навки, поспішаючи до церкви, можуть наробити великої шкоди людині. Часу, виділеного Богом, замало навкам, щоб дістатися до місця призначення. Їх гріхи залишаються неспокутаними.
У голові гарцювався леґінь,
В руках у легіня трут і кремінь,
Навколо вже палає трава.
Над головою - іржавий дзвін,
В очах у неї - країна болі
І в тій країні повії волі жнуть
Перезрілий полин.
Піє в мороці стоголосий птах,
Як звіє морок - то сам зітліє
І власним тліном міста покриє
Та й спочине в степах.
Силою долі,
Великоднем,
Красно вінчались
Біль із Вогнем.
Навколо Болі
Вінчаної
Цвинтарем диким
Грають вогні.
Котилась голова повз ті вогні.
Заблукали вогні та й під самі зорі.
І в тому наче веселому горі -
Плач світами.
Силою долі,
Великоднем...
Скривдженого дня
Не зріє світом вже голова,
Не піє птах - нині спочиває.
Тліном проміння грає -
Світає.
Силою долі,
Великоднем,
Красно вінчались
Біль із Вогнем.
Навколо Болі
В чистому полі -
Древньому лоні -
Світає.
____________________________
Навський Великдень - Великий четвер перед Великоднем, точніше - Великдень покійників, день мерців. За народними уявленнями, Бог дозволяє тричі покійникам повертатись з потойбічного світу: у Великий четвер, коли цвіте жито на Зелені свята і на Спаса. У Навський Великдень покійники відпускаються, аби ще раз покаятись у гріхах. Цього дня вони не бояться ані хреста, ані молитви, іноді приходять до ворогів, щоб помститись їм.
Тут виникають образи, незалежно від самого свята. Якщо тут вчепитися за якийсь конкретний образ, то все буде зрозуміло.
Іншим разом про цю ж пісню:
Навський Великдень - день, коли Бог дозволяє навкам спокутувати свої гріхи в церкві. У цей день небезпечно виходити на вулицю, бо навки, поспішаючи до церкви, можуть наробити великої шкоди людині. Часу, виділеного Богом, замало навкам, щоб дістатися до місця призначення. Їх гріхи залишаються неспокутаними.